Питання отримання одноразової грошової допомоги (ОГД) у разі загибелі військовослужбовця є надзвичайно важливим для членів його родини. Особливо часто виникають суперечки щодо права повнолітніх дітей на таку виплату. Адже до недавнього часу закон чітко не передбачав можливості отримання ОГД після досягнення 18 років. Проте із березня 2024 року законодавство змінилося — тепер повнолітні діти офіційно входять до кола осіб, які мають право на цю допомогу. 

На практиці це означає, що держава поступово виправляє ті прогалини, які роками створювали відчуття несправедливості серед родин загиблих. Ми щодня стикаємось із ситуаціями, коли правильне тлумачення норм закону дозволяє сім’ям отримати те, що їм гарантовано. Коли юридична підтримка базується на глибокому розумінні процесу, результат завжди відчутний — у рішенні, у спокої, у впевненості.

У цій статті ми пояснимо, на яких умовах вони можуть скористатися своїм правом, які документи потрібні та що робити, якщо у виплаті відмовили.

Дана стаття охоплює питання виплати ОГД повнолітнім дітям батько якої, будучи військовослужбовцем помер до 29.03.2024.

ЗМІСТ

1. Законодавство про право ОГД для повнолітніх дітей військовослужбовців
2. Хто саме має право на отримання ОГД після змін 2024 року.
3. Як реалізувати повнолітній дитині право на ОГД по загибелі батька.
4. Як підтвердити право повнолітньої дитини на отримання ОГД, якщо батько помер до внесення змін до Закону (тобто до 29.03.2024).
5. У яких випадках можуть відмовити у виплаті ОГД повнолітній дитині військовослужбовця.
6. Право на ОГД дитини зачатої за життя військовослужбовця, яка народилася після його смерті.
7. Судова практика
8. Часті запитання
9. Висновок

1. Законодавство про право ОГД для повнолітніх дітей військовослужбовців 

Питання отримання одноразової грошової допомоги (ОГД) у разі загибелі військовослужбовця врегульовано статтею 16-1 ось цього Закону. Саме ця стаття визначає коло осіб, які мають право на призначення та отримання ОГД. 

Від моменту розгортання широкомасштабної агресії РФ проти України та введення особливого правового режиму воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року, положення статті неодноразово змінювалися. 

Це впливало й на права повнолітніх дітей загиблих захисників. Питання «Чи мають право повнолітні діти на ОГД 2025?» стало одним із найактуальніших у практиці соціального захисту сімей військовослужбовців, адже законодавство тривалий час не давало чіткої відповіді.

Розглянемо зміни у часових рамках 

До змін, ухвалених Законом № 2489-ІХ від 29 липня 2022 року, стаття 16-1 визначала, що право на ОГД мають члени сім’ї, батьки та утриманці військовослужбовця, який загинув або помер. При цьому склад членів сім’ї визначався за Сімейним кодексом України, а статус утриманців — відповідно до нормативного акта, що встановлює порядок нарахування та отримання пенсійних виплат.

Після внесення змін у липні 2022 року законодавець конкретизував це коло. Відтоді право на ОГД мали лише батьки, чоловік або дружина, що після втрати партнера не вступили у новий шлюб, а також діти віком до 18 років та утриманці. 

Саме тоді виникла прогалина, через яку виплата ОГД повнолітнім дітям фактично стала неможливою. 

Тобто повнолітні діти, які не перебували на утриманні, втратили можливість претендувати на виплату, навіть якщо вони були рідними дітьми загиблого військового. Саме це положення на практиці викликало безліч спорів і судових звернень.

Ситуація змінилася після ухвалення Закону № 3515-IX від 9 грудня 2023 року, який набрав чинності 29 березня 2024 року. 

Саме з цієї дати (29 березня 2024 року) статтю 16-1 викладено у новій редакції, яка значно розширила коло осіб, що мають право на допомогу. 

Закон тепер передбачає, що право на призначення ОГД мають усі особи, зазначені у пункті 4 статті 16-1, серед яких ДІТИ — незалежно від віку, у тому числі усиновлені, зачаті за життя військовослужбовця або народжені після його смерті. Отже, відповідь на запитання «Чи мають право повнолітні діти на ОГД?» тепер є однозначною — мають, і це прямо передбачено чинним законодавством.

Таким чином, після 29 березня 2024 року повнолітні діти офіційно включені до складу членів родини полеглого захисника, яким закон гарантує право на державну одноразову фінансову підтримку. Це означає, що факт досягнення повноліття більше не може розглядатися як причина для відмови у нарахуванні допомоги, а реалізація права залежить лише від належного підтвердження родинного зв’язку та правильного оформлення документів.

Згідно з пояснювальною запискою до законопроєкту № 3515-IX, головною метою ухвалення цих змін було встановлення рівних і справедливих соціально-правових гарантій для всіх членів сімей осіб, які загинули (померли) під час виконання службових або військових обов’язків — військовослужбовців, працівників ДСНС, поліції, об’єктів критичної інфраструктури, державних службовців. Зокрема, особливу увагу було приділено питанню ОГД повнолітнім дітям, адже саме вони тривалий час залишалися поза системою соціальних гарантій.

У пояснювальній записці підкреслювалося, що кількість загиблих військових постійно зростає, а разом із цим зростає і кількість членів їхніх сімей, які залишалися поза системою державного соціального захисту через прогалини у законодавстві. Зокрема, до цього кола часто входили повнолітні діти, цивільні чоловіки або жінки, які проживали разом із загиблим, однак не узаконили свої стосунки, а також інші близькі особи, що проживали спільно, вели спільне господарство та підтримували взаємні сімейні обов’язки. Саме тому питання ОГД повнолітнім дітям стало одним із ключових напрямів оновлення правового регулювання.

Таким чином, законодавець визнав недосконалість попередніх норм, які не гарантували соціальної справедливості та рівності для всіх членів родин загиблих. Саме тому зміни до статті 16-1 були спрямовані на вдосконалення правового механізму призначення і виплати ОГД повнолітнім дітям та іншим членам сім’ї, щоб забезпечити повноцінний захист кожного без винятку.

Внесення цих змін стало кроком до формування єдиного, справедливого підходу у питанні надання державної допомоги сім’ям загиблих військовослужбовців. 

Тепер повнолітні діти офіційно мають право на призначення одноразової грошової допомоги, і факт досягнення ними 18 років більше не є перешкодою для реалізації цього права.

2. Хто саме має право на отримання ОГД після змін 2024 року.

Після набрання чинності Законом № 3515-IX від 09.12.2023 (з 29 березня 2024 року) відбулося суттєве оновлення підходу до визначення осіб, яким держава визнає право на фінансову компенсацію втрати у разі загибелі або смерті військовослужбовця. Законодавець максимально розширив коло таких осіб, визнавши право на допомогу не лише за дітьми та подружжям, але й за іншими членами родини, які перебували у реальних сімейних відносинах із загиблим.

До кола осіб, які мають законне право отримати підтримку від держави у вигляді ОГД, належать:

1. Діти загиблого військовослужбовця.

До цієї категорії віднесено всіх дітей без обмежень за віком — як малолітніх, так і повнолітніх. Саме виплата ОГД повнолітнім дітям сьогодні є важливим аспектом реалізації соціальних гарантій держави. У цій категорії право мають:

• рідні та усиновлені діти;
• діти, які були зачаті, коли військовий ще жив, але з’явилися на світ уже після його загибелі;
• включно з дітьми, стосовно яких загиблий раніше втратив батьківські права (тобто позбавлення прав не позбавляє дитину соціального захисту).

Таким чином, законодавець підкреслив, що статус “дитини” є ключовим, а не факт спільного проживання чи утримання. Це особливо важливо для повнолітніх дітей, які тепер мають повноцінне право на частку в ОГД нарівні з іншими членами сім’ї. Саме тому питання “Чи мають право повнолітні діти на ОГД 2025?” більше не викликає сумнівів — чинна редакція закону дає чітку і ствердну відповідь.

Водночас у практиці застосування зазначених положень виникають спірні ситуації, пов’язані з тлумаченням самого терміна «ДІТИ», адже різні органи часто трактують його у звуженому значенні. Тому важливо проаналізувати, яке саме змістове навантаження законодавець вклав у це поняття.

Тлумачення терміна “діти” у контексті виплати ОГД

Розуміння таких нюансів — це не просто знання закону, а вміння бачити його живу дію. Саме завдяки точному юридичному підходу кожна справа перетворюється з бюрократичного процесу на реальний результат для людей. Коли працюєш з фахівцями, які не мислять шаблонно, навіть найскладніше питання стає зрозумілим і вирішуваним.

На практиці часто виникають спірні ситуації, коли поняття «діти» органами, що приймають рішення про виплату ОГД, або навіть судами тлумачиться у вузькому значенні — лише як «неповнолітні особи». Проте такий підхід суперечить змісту та меті законодавства, яке регулює соціальний захист сімей загиблих військовослужбовців.

Подвійне значення поняття “діти” у законодавстві України

У правовій системі України термін «діти» має два основних значення:

- за віком — коли йдеться про малолітніх або неповнолітніх осіб, для яких законом встановлено спеціальні права і гарантії;
- за юридичним зв’язком (походженням або усиновленням) — коли термін визначає родинні відносини між особами, незалежно від віку. 

(!!!) У випадку з виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця законодавець застосовує саме друге значення — “діти” як особи, які перебувають у юридичному родинному зв’язку з померлим (походженням або усиновленням).

Відсутність вікового обмеження у формулюванні статті

У пункті 4 статті 16-1 Закону України № 2011-XII (у редакції від 29.03.2024) вжито лише слово «діти», без будь-яких уточнень — “неповнолітні”, “малолітні” чи “повнолітні”.

Якщо законодавець має на меті обмежити певне коло осіб, він чітко зазначає це у тексті. Той факт, що у цій нормі відсутня будь-яка конкретизація, свідчить про наміри законодавця трактувати термін максимально широко — тобто як усіх дітей загиблого, незалежно від їхнього віку. Саме ця логіка ще раз підтверджує відповідь на запитання: чи мають право повнолітні діти на ОГД — безумовно, мають, адже законодавець свідомо не визначив вікових рамок у цій категорії прав.

Крім того, в інших положеннях цього ж Закону та в суміжних актах (зокрема у сфері пенсійного забезпечення чи соціальних виплат) використовуються уточнені поняття — «повнолітні непрацездатні діти», «малолітні діти», «неповнолітні діти». Це ще раз підтверджує, що відсутність уточнення у статті 16-1 не є випадковою, а відображає свідомий вибір законодавця.

Аналогія з іншими галузями права

Подібна логіка застосовується і в цивільному праві, зокрема у питаннях спадкування. Так, відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України, у першу чергу за законом спадкують діти спадкодавця — незалежно від віку.

А стаття 1241 ЦКУ прямо виділяє серед спадкоємців як малолітніх і неповнолітніх, так і повнолітніх непрацездатних дітей.

Тобто саме поняття “дитина” у спадкових правовідносинах використовується як ознака родинного зв’язку, а не вікового статусу. Такий самий підхід логічно застосовується і при визначенні осіб, які мають право на ОГД. Саме тому повнолітні діти мають право на ОГД, адже правовий зв’язок між батьками та дітьми не втрачає юридичної сили після досягнення 18 років.

Юридичний зміст родинного зв’язку

Включення до кола отримувачів ОГД “дітей, у тому числі усиновлених, зачатих за життя та народжених після смерті”, а також “дітей, щодо яких особу було позбавлено батьківських прав” — свідчить, що законодавець визнає саме юридичний факт споріднення, який не втрачається з досягненням повноліття.

Тобто правовий зв’язок “батько — дитина” або “мати — дитина” є постійним і не припиняється зі зміною віку.

Позиція правничої спільноти

Аналогічного висновку дійшла Нотаріальна палата України у своїй аналітичній довідці від 17.06.2024 № 12/2024, в якій зазначено, що тлумачення терміна “діти” в контексті статті 16-1 Закону України № 2011-XII має здійснюватися у широкому розумінні — як категорії, що охоплює всіх дітей загиблого, незалежно від їхнього віку, соціального статусу чи факту утримання.

Таким чином, поняття “діти” у законі про соціальний і правовий захист військовослужбовців слід розуміти як ознаку родинного зв’язку, а не як характеристику віку. Це означає, що повнолітні діти мають повне право на отримання одноразової грошової допомоги, і будь-яке звужене тлумачення цього терміна є неправомірним.

Уривок з тексту Аналітичної довідки Нотаріальної палати України

2. Вдова або вдівець.

Право на отримання допомоги має найрідніша людина — дружина чи чоловік, чий воїн віддав життя за Батьківщину, якщо вони перебували у зареєстрованому шлюбі на момент смерті. Якщо вдова (вдівець) повторно одружилася — це може вплинути на розподіл часток, проте право на отримання належної допомоги за минулий період залишається.

3. Батьки загиблого (або усиновлювачі).

Отримати ОГД можуть рідні або усиновителі військовослужбовця, за умови збереження чи поновлення батьківських прав до дати загибелі дитини. Це право однаковою мірою належить як матері, так і батькові, незалежно від факту спільного проживання. Вони реалізується ними не спільно, не сумісно, а по окремості.

4. Внуки загиблого.

Окремою категорією стали внуки, якщо на момент смерті військовослужбовця їхні батьки (тобто діти загиблого) також померли або загинули. У такому випадку саме внуки можуть реалізувати своє право на отримання частки ОГД замість своїх загиблих батьків.

5. Особи, які проживали однією сім’єю без шлюбу.

Закон визнає і фактичні сімейні відносини — жінку або чоловіка, які спільно проживали з військовослужбовцем, вели спільний побут, але не були у зареєстрованому шлюбі. Єдина умова — цей факт має бути встановлений судом, і рішення суду повинно набрати законної сили.

Фактично спільне проживання, ведення спільного побуту, господарства обʼєндує осіб у подружжя незалежно він офіційної реєстрації їхнього шлюбу.

6. Інші утриманці загиблого.

До утриманців віднесено осіб, які отримують пенсію по втраті годувальника. Це можуть бути не лише члени родини, а й інші особи, які фактично перебували на утриманні військовослужбовця — наприклад, непрацездатні родичі.

Таким чином, після змін 2024 року законодавець закріпив справедливу систему розподілу соціального захисту, у якій кожен член сім’ї загиблого має рівні можливості на отримання допомоги. Найважливішою новелою стало те, що повнолітні діти тепер офіційно включені до числа осіб, які мають право на виплату ОГД, і не потрібно доводити факт утримання чи спільного проживання.

Завдяки цьому нововведенню відновлено соціальну рівність серед членів сімей військовослужбовців — незалежно від віку, статусу чи життєвих обставин.

3. Як реалізувати повнолітній дитині право на ОГД по загибелі батька.

Порядок реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги (ОГД) напряму залежить від того, у якому саме військовому формуванні проходив службу загиблий військовослужбовець. Для кожного відомства визначено власний алгоритм дій та органи, які приймають рішення щодо призначення і виплати допомоги.

🔹 Якщо загиблий проходив службу у Збройних Силах України (ЗСУ)

Заява про виплату ОГД подається до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП). Який ТЦК та СП обрати для подачі заяви. Законодавство не обмежує заявників у виборі Територіального центру куди вони можуть подати заяву. Але, як показує практика, ефективним (та найбільш доцільним) буде подання заяви за місцем проживання заявника або за останнім місцем військового обліку у військоматі військовослужбовця.

ТЦК приймає заяву разом із пакетом необхідних документів і передає матеріали до обласного ТЦК, який, у свою чергу, направляє їх до Міністерства оборони України (МОУ). Саме МОУ ухвалює остаточне рішення про призначення або відмову у виплаті допомоги.

🔹 Якщо загиблий служив у Національній гвардії України (НГУ)

У цьому випадку заява про виплату ОГД подається безпосередньо до військової частини, у якій проходив службу загиблий. Командування частини передає документи з підготовленим висновком до Головного управління НГУ, яке є розпорядником коштів та ухвалює остаточне рішення щодо виплати допомоги.

🔹 Якщо загиблий проходив службу у Державній прикордонній службі України (ДПСУ)

Порядок аналогічний до НГУ. Заява подається до військової частини (прикордонного загону), після чого матеріали передаються до Адміністрації ДПСУ, де приймається рішення про виплату.

Які документи подаються разом із заявою

Мінімальний пакет документів, який додається до заяви: 

• копія паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків заявника;
• копія свідоцтва про народження, що підтверджує родинний зв’язок із загиблим військовослужбовцем;
• копія документа, що підтверджує факт загибелі (свідоцтво про смерть, витяг з наказу тощо);
• довідка про несудимість, 
• реквізити банківського рахунку для перерахування коштів.

Щодо вимоги довести перебування на утриманні

Окремо слід підкреслити, що закон не встановлює обов’язку для повнолітніх дітей доводити факт перебування на утриманні загиблого військовослужбовця.

Після змін, внесених до статті 16-1 Закону № 2011-XII у 2024 році, всі діти — незалежно від віку чи матеріальної залежності — є членами сім’ї загиблого, які мають право на ОГД.

Питання “Чи мають право повнолітні діти на ОГД?” у цьому контексті є риторичним — законодавець прямо визнав, що це право належить кожній дитині без вимоги підтвердження утримання.

Тому вимога ТЦК, військових частин або інших органів подати довідки про утримання (або відмова в прийнятті заяви без таких документів) є безпідставною та незаконною.

Щодо «заяви-наполягання»

Останнім часом деякі ТЦК запровадили практику вимагати від повнолітніх дітей заповнення додаткової «заяви-наполягання», у якій нібито зазначається, що заявник усвідомлює відсутність у себе права на ОГД, але наполягає на подачі документів.

Такі дії не передбачені жодним нормативним актом і фактично є порушенням права особи на звернення. Кожен має право подати заяву про призначення ОГД без будь-яких попередніх «попереджень» або обмежень.

Подання заяви поштою або з-за кордону

Варто звернути увагу, що заяву про отримання ОГД можна подати поштою — це прямо випливає із загальних правил діловодства та Закону України «Про звернення громадян».

Вимоги ТЦК або військових частин про обов’язкову особисту присутність заявника суперечать чинному законодавству. У багатьох випадках повнолітні діти загиблих військових перебувають за кордоном (наприклад, навчаються чи вимушено виїхали через війну), і обмеження їхнього права на звернення через неможливість приїхати в Україну є порушенням принципів доступності соціального захисту.

Таким чином, реалізація права на ОГД для повнолітніх дітей має здійснюватися за загальною процедурою подання заяви до відповідного органу військового управління, без необхідності підтвердження утримання чи інших додаткових умов. Будь-які перепони у прийнятті заяви або вимоги надати «докази» поза межами закону можуть бути оскаржені до вищих органів або до суду.

Якщо хочете почитати судову позицію щодо подачі заяви на ОГД поштою можете ознайомитися з судовим рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року у справі № 340/4521/25

Досвід показує, що правильно підготовлена заява і чітко сформована правова позиція — це половина успіху. Коли кожен документ має юридичну логіку, а не просто формальні відомості, рішення приходять швидше і без зайвих перепон. Такий підхід економить час, сили і допомагає родині отримати належну допомогу без зайвих випробувань.

4. Як підтвердити право повнолітньої дитини на отримання ОГД, якщо батько помер до внесення змін до Закону (тобто до 29.03.2024).

Одне з найпоширеніших запитань, яке сьогодні виникає у сімей загиблих військовослужбовців, — чи має повнолітня дитина право на отримання одноразової грошової допомоги (ОГД), якщо смерть батька сталася до 29 березня 2024 року, тобто до набрання чинності Законом № 3515-ІХ, який розширив коло отримувачів. Це питання є надзвичайно важливим, адже саме ним визначається, чи повнолітні діти мають право на ОГД, якщо подія відбулася до оновлення законодавства.

Саме на цій межі часу базується головний аргумент Міністерства оборони України. МОУ наполягає, що право на допомогу визначається станом на дату смерті військовослужбовця, адже саме тоді, на думку міністерства, «виникає» право на ОГД. Такий підхід подається під виглядом дотримання принципу незворотності дії закону в часі, закріпленого у статті 58 Конституції України. Проте така позиція є юридично і логічно хибною, адже підмінює зміст цього принципу.

Насамперед, заборона зворотної дії закону стосується лише випадків, коли закон посилює юридичну відповідальність або звужує права особи. Натомість зміни, якими держава розширює соціальні гарантії, не порушують цю норму. Закон № 3515-ІХ не створює нових прав із «минулою дією», а лише усуває дискримінаційне обмеження, що існувало у попередній редакції, визнаючи повнолітніх дітей повноцінними членами сім’ї загиблого І саме в цьому контексті питання «чи мають право повнолітні діти на ОГД» отримує однозначну відповідь — так, мають, адже повнолітні діти мають право на ОГД згідно з новою редакцією закону, яка спрямована на відновлення їхнього конституційного права на соціальний захист.

Тобто ми маємо справу не з «ретроактивністю», а з коригуванням чинних правовідносин, які ще не завершені. Якщо станом на момент розгляду заяви рішення МОУ чи іншого уповноваженого органу ще не було прийнято, то застосовуватись має саме чинна на день прийняття рішення редакція закону. Саме вона визначає коло осіб, які мають право на допомогу.

Важливо розуміти, що сама процедура призначення ОГД — це адміністративний процес, який завершується не фактом смерті військовослужбовця, а прийняттям рішення Комісією відповідного органу (МОУ, НГУ, ДПСУ тощо). Відтак, застосовувати потрібно закон, який діє на момент ухвалення цього рішення, а не той, що діяв у день загибелі. Таку логіку підтримують і норми Закону України «Про адміністративну процедуру», які прямо вказують, що адміністративний акт вважається правомірним, якщо він прийнятий на підставі чинного на цей момент законодавства.

Аргументація МОУ, яка намагається «прив’язати» право на допомогу до дати смерті, фактично суперечить змісту соціального законодавства та меті таких виплат. Адже одноразова грошова допомога — це не пільга й не винагорода, а компенсаційна виплата, спрямована на відшкодування втрати годувальника. Її правова природа — соціальна, а не каральна. Тому застосовувати до неї правила про незворотність, які характерні для норм відповідальності, — некоректно.

Таким чином, навіть якщо військовослужбовець загинув до 29 березня 2024 року, але заява повнолітньої дитини розглядається після цієї дати, орган зобов’язаний застосовувати оновлену редакцію статті 16-1 Закону № 2011-XII, у якій прямо визначено, що діти, незалежно від віку, є членами сім’ї загиблого і мають право на ОГД. І саме тому питання «чи мають право повнолітні діти на ОГД» сьогодні має чітку законодавчу відповідь — так, мають, без будь-яких умов чи застережень, адже повнолітні діти мають право на ОГД на рівні з іншими членами родини.

Ще один важливий аспект — відсутність потреби у доказах утримання. Після змін 2024 року закон не ставить перед повнолітніми дітьми жодних додаткових умов: ні спільного проживання, ні матеріальної залежності. Проте на практиці деякі військові частини або ТЦК вимагають від заявників документи, що підтверджують факт утримання, а іноді навіть відмовляються приймати заяву без них. Це — незаконна вимога, яка не ґрунтується на чинних нормах і лише підсилює актуальність запитання: чи мають право повнолітні діти на ОГД, коли органи намагаються обмежити це право формальними перешкодами.

5. У яких випадках можуть відмовити у виплаті ОГД повнолітній дитині військовослужбовця.

Попри те, що після змін до законодавства з 29 березня 2024 року право повнолітніх дітей на отримання одноразової грошової допомоги (ОГД) закріплено на рівні прямої норми закону, на практиці трапляються ситуації, коли військові структури все одно відмовляють у призначенні цієї виплати. Найчастіше така відмова зумовлена неправильним тлумаченням закону або застосуванням нечинних нормативних актів. Саме тому питання ОГД повнолітнім дітям загиблих залишається одним із найактуальніших у практиці соціального захисту.

1. Помилкове тлумачення поняття «діти»

Найпоширенішою підставою для відмови є спотворене розуміння терміна «діти», який використовується в Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

На жаль, деякі структури, зокрема Національна гвардія України та Державна прикордонна служба України, і досі тлумачать це слово вузько — лише як таких, що не досягли 18 років. 

Звідси й абсурдна логіка: після досягнення повноліття особа начебто «перестає» бути дитиною свого батька чи матері.

Таке тлумачення суперечить не лише здоровому глузду, а й сімейному та цивільному законодавству України. Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України, діти — це члени сім’ї своїх батьків незалежно від віку, а сімейний зв’язок не припиняється з досягненням 18 років. 

Отже, законодавець, використовуючи слово «діти», мав на увазі всіх дітей військовослужбовця — як неповнолітніх, так і повнолітніх. Саме тому зміни, внесені Законом №3515-ІХ, не створили нового права, а лише підтвердили існуючий статус і усунули дискримінаційне звуження.

Попри це, в практиці НГУ та ДПСУ ще трапляються випадки, коли повнолітнім дітям, чий батько-військовослужбовець помер після 29 березня 2024 року, відмовляють у прийнятті заяви або вимагають додаткові документи — наприклад, довідки про перебування на утриманні загиблого. Такі вимоги не мають жодного правового підґрунтя. Закон після 29.03.2024 не передбачає обов’язку доводити факт утримання, а тому подібна практика є незаконною і дискримінаційною. Це ще раз підтверджує необхідність єдиного підходу до реалізації права на ОГД повнолітнім дітям загиблих.

2. Застосування застарілих норм замість чинного законодавства

Друга поширена причина відмови — використання органом старої редакції закону, яка діяла до внесення змін. У багатьох випадках посадові особи продовжують посилатися на редакцію статті 16-1 Закону №2011-XII, чинну до березня 2024 року, ігноруючи той факт, що на момент розгляду заяви діє нова норма, яка прямо включає повнолітніх дітей до кола отримувачів.

Таке застосування нечинного законодавства — порушення принципів законності та належного адміністративного процесу, адже будь-яке рішення має ухвалюватися відповідно до закону, чинного на день його прийняття.

Через таку позицію органи державної влади не лише неправомірно відмовляють заявникам, але й порушують конституційний принцип рівності всіх перед законом, створюючи штучні перепони для реалізації соціального права. Саме в таких випадках найчастіше доводиться через суд відновлювати порушене право на ОГД повнолітнім дітям загиблих.

3. Як діяти у випадку незаконної відмови?

Якщо повнолітній дитині відмовили у прийнятті заяви, повернули документи без розгляду, або вимагали додаткові підтвердження утримання, — такі дії можна оскаржити в судовому порядку.

Суди вже послідовно визнають подібні рішення протиправними, оскільки вони суперечать чинному законодавству та перевищують повноваження органу, який розглядає заяву.

У таких справах надзвичайно важливо мати адвоката, який спеціалізується саме на питаннях отримання ОГД. Ця категорія справ має свої особливості — від тлумачення норм Закону №2011-XII до застосування адміністративної процедури.
Саме тому підтримка професійного юриста дає можливість не лише правильно побудувати правову позицію, а й ефективно відстояти право родини загиблого у суді.

Саме тому підтримка професійного юриста дає можливість не лише правильно побудувати правову позицію, а й ефективно відстояти право родини загиблого у суді, включно з реалізацією права на ОГД повнолітнім дітям загиблих.

Успішне вирішення подібних справ завжди спирається не лише на знання закону, а й на практику — реальні кейси, аналіз рішень комісій, судів та міністерств. Коли юристи розуміють, як мислить система, вони здатні передбачити кожен крок процесу і діяти на випередження. Саме це часто стає вирішальним чинником у досягненні справедливості.

Наша юридична команда має значний практичний досвід у справах щодо оскарження відмов у виплаті одноразової грошової допомоги. Ми знаємо, як аргументовано довести незаконність дій органу, правильно оформити документи, і — головне — домогтися, щоб держава виконала свій обов’язок перед родиною військовослужбовця.

6. Право на ОГД дитини зачатої за життя військовослужбовця, яка народилася після його смерті.

Українське законодавство передбачає особливий правовий статус для дітей, які були зачаті за життя військовослужбовця, але народилися вже після його смерті. Такі діти мають ті самі права, що й інші члени сім’ї загиблого, у тому числі — право на отримання ОГД по смерті народженим після смерті. Такі діти мають ті самі права, що й інші члени сім’ї загиблого, у тому числі — право на отримання одноразової грошової допомоги (ОГД).

Відповідно до пункту 4 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до членів сім’ї загиблого (померлого) військовослужбовця належать “діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті”. Тобто закон прямо гарантує, що факт народження після смерті батька не впливає на право дитини бути отримувачем допомоги. Головне, щоб походження дитини від загиблого військовослужбовця було юридично встановлено. Саме в цьому контексті поняття ОГД для ненароджених дітей набуває особливого значення, адже воно підтверджує, що соціальні гарантії виникають не з моменту народження, а з юридичного факту походження від загиблого військовослужбовця.

Для реалізації цього права потрібно документально підтвердити, що дитина дійсно є біологічним або юридичним нащадком військовослужбовця.

Як правило, це робиться на підставі свідоцтва про народження, де у графі «батько» зазначено загиблого військовослужбовця.

Якщо батьківство було встановлене після смерті — подається рішення суду або акт цивільного стану про визнання батьківства.

Сама обставина, що дитина народилася після смерті батька, не є підставою для відмови. Законодавець чітко прирівняв таких дітей до інших членів сім’ї, розуміючи, що їхнє право походить не від моменту народження, а від юридичного факту походження від загиблого.

Іноді посадові особи відмовляються приймати документи, мотивуючи це тим, що дитина «ще не існувала на момент смерті».

Такі твердження є юридично безпідставними.

Формулювання закону «зачаті за життя та народжені після смерті» спеціально включене, щоб запобігти подібним відмовам.

Отже, навіть якщо свідоцтво про народження видане через кілька місяців після смерті військовослужбовця — дитина все одно є повноправним отримувачем ОГД. Саме тому виплата ОГД по смерті народженим після смерті є законною і обов’язковою незалежно від часу оформлення документів.

У разі незаконної відмови або затягування з розглядом заяви, родина має право звернутися до суду або через адвоката подати адміністративну скаргу до вищого органу (наприклад, до Міністерства оборони України чи Головного управління НГУ).

Такий підхід — це не просто юридична формальність.

Це визнання того, що навіть ненароджена на момент загибелі дитина вже була частиною сім’ї військовослужбовця, а отже — має право на ОГД по смерті народженим після смерті як форму компенсації за втрату батька.

Держава, закріпивши у законі це положення, фактично визнала, що дитина, навіть якщо вона ще не народилася на момент загибелі батька, вже є частиною його родини та має право на належний соціальний захист. Тому реалізація ОГД для ненароджених дітей — це не просто соціальна гарантія, а моральне зобов’язання держави перед кожною сім’єю, яка втратила свого захисника.

Саме тому, якщо ви зіткнулися з безпідставною відмовою у прийнятті документів чи затягуванням процесу, варто звернутися до юристів, які мають практичний досвід у справах щодо призначення ОГД. Правильна правова позиція і професійний супровід — це запорука того, що право вашої дитини на ОГД для ненароджених дітей за життя військовослужбовця буде реалізоване повністю і в межах чинного законодавства.

Кожна історія — унікальна, але принцип завжди один: закон має працювати на користь людей, а не проти них. Коли юридичний процес стає людяним і зрозумілим, держава повертає не лише гроші — вона повертає довіру.

7. Судова практика

На сьогоднішній день в Україні уже формується послідовна та логічна судова практика на користь повнолітніх дітей загиблих військовослужбовців, яким органи влади відмовили у призначенні одноразової грошової допомоги (ОГД). На момент підготовки цієї статті судами різних інстанцій задоволено близько п’ятнадцяти таких позовів, і це число стабільно зростає.

Втім, розглядати всі справи по черзі не має сенсу — значно важливіше зосередитися на тих рішеннях, які стали переломними та фактично визначили напрям судової практики.

Одним із найвагоміших є рішення Харківського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2025 року у справі №520/1329/25. 

Це рішення — справжній орієнтир не лише для юристів, але й для органів, які здійснюють розгляд заяв на виплату допомоги. Суддя в цій справі провів глибокий системний аналіз самої природи одноразової грошової допомоги, наголосивши, що вона не є виплатою у зв’язку з втратою годувальника і не залежить від факту утримання. Суд прямо зазначив, що така допомога — це «грошовий еквівалент соціальної гарантії, що надається родині загиблого військовослужбовця у зв’язку з втратою члена сім’ї, який виконував конституційний військовий обов’язок».

Цей підхід є надзвичайно важливим, адже він знімає штучну вимогу підтвердження утримання, яку органи влади часто нав’язують повнолітнім дітям. Ми повністю підтримуємо позицію суду, вважаємо її інноваційною та юридично бездоганною. Це рішення не просто про застосування закону — це про відновлення балансу між буквою та духом права. Харківський суд фактично першим назвав речі своїми іменами, і ця позиція вже стала міцним підґрунтям для інших рішень по всій Україні.

Не менш значущою є постанова П’ятого апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2025 року у справі №400/1045/25. Вона розвиває попередню логіку, проте робить акцент на питанні тривалих адміністративних правовідносин і застосуванні норм закону у часі. Апеляційний суд чітко вказав, що рішення про призначення ОГД має прийматися з урахуванням чинного на момент його ухвалення законодавства, а не того, що діяло на момент смерті військовослужбовця. Таким чином, якщо заява про допомогу розглядається вже після внесення змін до закону (зокрема після 29.03.2024), то орган зобов’язаний застосовувати нову редакцію, навіть якщо сама подія смерті відбулася раніше.

Ця постанова фактично закріпила ключовий принцип: соціальні гарантії не можуть звужуватись у часі, а зміни, які розширюють коло отримувачів, мають застосовуватися до всіх відкритих або триваючих правовідносин. 

Обидва ці рішення стали справжньою правовою основою для десятків нових справ, у яких суди стали на бік повнолітніх дітей загиблих військовослужбовців. Вони сформували системний підхід:

• по-перше, ОГД — це соціальна гарантія, а не “допомога утриманцям”;
• по-друге, застосовується закон, чинний на день прийняття рішення, а не на день смерті.

Ми як юридична команда, що спеціалізується саме на справах цієї категорії, підтримуємо обидві позиції на 100%. Це не просто судові рішення — це доказ того, що правосуддя в Україні здатне захищати соціальну справедливість навіть там, де державна машина намагається сховатись за формальностями. І саме завдяки таким підходам повнолітні діти загиблих захисників сьогодні мають реальний шанс отримати належну допомогу, гарантовану законом.

8. Часті запитання

Чи має право повнолітня дитина на отримання ОГД, якщо батько загинув до 29 березня 2024 року?

Так. Якщо рішення про призначення ОГД приймається після 29 березня 2024 року, застосовується нова редакція закону, яка прямо визнає повнолітніх дітей членами сім’ї загиблого військовослужбовця. Дата смерті не впливає на право, оскільки процедура призначення допомоги є адміністративним процесом, який завершується прийняттям рішення. Відповідно, саме на день ухвалення рішення орган зобов’язаний керуватися чинними нормами.

Чи потрібно доводити, що повнолітня дитина перебувала на утриманні загиблого військовослужбовця?

Ні. Закон не встановлює жодної вимоги доводити факт утримання. Повнолітня дитина має право на ОГД за фактом родинного зв’язку, а не матеріальної залежності. Будь-які вимоги надати довідки про утримання або спільне проживання — незаконні. Такі дії органу можна і потрібно оскаржувати.

Куди подавати заяву про призначення ОГД, якщо батько служив у Збройних Силах України?

У разі служби в ЗСУ заява подається до територіального центру комплектування (ТЦК). ТЦК передає документи до обласного ТЦК, а той — до Міністерства оборони України, яке й ухвалює рішення. Якщо ж військовий проходив службу у Національній гвардії чи Державній прикордонній службі, заява подається безпосередньо до військової частини, де він служив, і далі передається до відповідного головного управління чи адміністрації.

Чи можуть у ТЦК відмовити приймати заяву поштою або через представника?

Ні, така відмова протиправна. Закон не встановлює обов’язку особистої присутності заявника при поданні документів. Повнолітня дитина може подати заяву поштою, через адвоката або довірену особу. Це особливо актуально для осіб, які проживають за кордоном або перебувають у складних життєвих обставинах. Головне — правильно оформити заяву та долучити копії всіх необхідних документів.

Який строк подання заяви про отримання ОГД?

Строк подання заяви становить три роки з дня смерті військовослужбовця. Протягом цього часу будь-хто з членів сім’ї загиблого (у тому числі повнолітні діти) може звернутись за виплатою. Якщо заява не подана у межах цього строку — право втрачається, тому важливо не зволікати.

Що робити, якщо орган відмовив у виплаті або повернув документи без розгляду?

У таких випадках потрібно оскаржити дії або рішення органу в судовому порядку. Судова практика вже сформувалася на користь повнолітніх дітей. Суд може визнати дії органу протиправними, скасувати відмову та зобов’язати Міністерство оборони чи інший компетентний орган призначити ОГД. Для цього доцільно звертатися з позовом через адвоката, який спеціалізується саме на справах цієї категорії — це значно підвищує шанси на успіх.

Чи має право на ОГД дитина, яка народилась уже після смерті військовослужбовця, але була зачата за його життя?

Так. Таке право прямо закріплене в законодавстві. Дитина, зачата за життя військовослужбовця та народжена після його загибелі, вважається членом сім’ї і має право на отримання ОГД нарівні з іншими дітьми.

Чи можуть різні члени сім’ї подавати заяви окремо?

Так. Закон дозволяє подання заяв кожним із членів сім’ї окремо. Кожен з них має самостійне право на частку одноразової грошової допомоги. Якщо хтось із родичів уже отримав свою частку, це не позбавляє інших членів сім’ї можливості звернутись за своєю.

Чи є шанс виграти справу в суді, якщо МОУ відмовило через “відсутність утримання”?

Так, і цей шанс — дуже високий. Є десятки судових рішень, у яких суди визнають таку відмову безпідставною. Аргументація МОУ про “утримання” не витримує правової критики, адже закон не містить такої умови. У більшості випадків суди не лише скасовують рішення про відмову, а й зобов’язують орган призначити допомогу.

Порада від нашої команди:
Якщо ви — повнолітня дитина загиблого військовослужбовця і зіткнулися з відмовою або затягуванням розгляду заяви, не варто миритися з цим. Закон — на вашому боці, а судова практика вже чітко підтвердила ваше право на ОГД. Головне — діяти вчасно і з професійною підтримкою.

9. Висновок

Чи мають право повнолітні діти на ОГД?

Так, мають — і це право є законним, справедливим та безумовним.

Питання отримання одноразової грошової допомоги повнолітніми дітьми загиблих військовослужбовців — це не лише правова, а й моральна площина. Законодавець уже визнав право повнолітніх дітей на цю виплату, однак на практиці воно все ще часто стикається з формалізмом, помилковими тлумаченнями та байдужістю чиновників.

Органи влади й досі застосовують застарілі норми, вимагають непередбачені документи та фактично змушують родини доводити очевидне — своє право бути дітьми своїх батьків. Так не має бути.

Кожна повнолітня дитина, яка втратила батька чи матір під час виконання військового обов’язку, має повне, законне і справедливе право на ОГД. Це не пільга, не бонус і не допомога «з милості держави» — це форма відшкодування втрати, закріплена в законі як соціальна гарантія. І ніхто не має права цю гарантію звужувати.

Якщо ви або ваші близькі зіткнулися з відмовою у виплаті, поверненням документів без розгляду чи зволіканням — не варто миритися з цим. Ваша справа має всі шанси бути виграною, якщо її супроводжує юрист, який досконало знає цю категорію спорів.

Наша команда вже неодноразово відстоювала права повнолітніх дітей у судах по всій Україні — і ми знаємо, як діяти, щоб результат був на вашу користь. Ми розуміємо не лише букву закону, а й його дух — і саме це дозволяє нам вигравати навіть найскладніші справи.

Якщо вам потрібна консультація або допомога в оформленні чи оскарженні відмови у виплаті ОГД — звертайтесь до нас. Ми допоможемо підготувати документи, правильно подати заяву або позов, та добитися справедливості, яку гарантує закон і за яку заплачено найвищу ціну.

Більше корисної інформації та успішних кейсів: