Оцінювання повсякденного функціонування — це важливий етап у процесі визначення стану здоров’я та працездатності людини. Така процедура необхідна для встановлення ступеня обмеження життєдіяльності та прийняття рішень щодо подальшого лікування або соціальної підтримки.
У статті розглянемо основні випадки, коли особу направляють на такий огляд, і специфіку процедури.
Підстави для направлення на оцінювання
Особа може бути направлена на оцінювання повсякденного функціонування за рекомендацією лікаря або голови військово-лікарської комісії у таких ситуаціях:
- Настання строку повторного огляду. Це стосується випадків, коли необхідно виконати повторне оцінювання, встановлене попереднім рішенням медико-соціальної експертної комісії чи експертної команди.
- Тривала непрацездатність через захворювання. Зокрема, якщо захворювання має стійкий або необоротний характер, який:
- триває понад 12 місяців або прогнозується на такий період;
- може призвести до передчасної смерті;
- виключає можливість значного покращення стану навіть за найкращого лікування.
Направлення здійснюється, якщо:
- непрацездатність триває безперервно понад 120 днів (має бути підтверджено відновідними медичними документами про тимчасову непрацездатність);
- непрацездатність була перервана, але сумарний період становить 150 днів;
- у разі туберкульозу — після 10 місяців з дня початку непрацездатності.
Медичні інтервенції або складні діагнози
Якщо пацієнт пройшов процедури, зазначені в національному класифікаторі медичних інтервенцій, або йому встановлено діагноз за класифікатором хвороб, це також є підставою для оцінювання.
Медичні інтервенції розділені на 4 групи:
- Ампутації (хірургічне видалення частини кінцівки) та екзартикуляції (хірургічне видалення кінцівки на рівні суглоба без перетину кістки)
- Артродез (хірургічна операція, спрямована на повне знерухомлення суглоба шляхом зрощення кісток, що його утворюють, для усунення болю або відновлення функціональної стабільності)
- Видалення органів
- Трансплантація органів (хірургічна операція з пересадки органа або його частини від донора до реципієнта для відновлення функцій ураженого органа)
Більш детально з повним переліком медичних інтервенцій та діагнозів ви можете ознайомитись у додатках 1 та 2 до Критеріїв Постанови КМУ № 1338.
У разі тривалої непрацездатності медична документація повинна підтверджувати, що особа має стійке обмеження життєдіяльності. Залежно від ступеня обмеження визначається:
- помірний (1 ступінь);
- виражений (2 ступінь);
- значний (3 ступінь) рівень втрати здатності до самообслуговування, пересування, спілкування або іншої діяльності.
Також важливо, щоб усі дані про проведені медичні втручання чи встановлені діагнози були внесені до електронної системи охорони здоров’я, що забезпечує прозорість та об’єктивність процедури.
Оцінювання повсякденного функціонування є критично важливим для визначення подальшої стратегії лікування та соціальної підтримки пацієнтів. Дотримання встановлених вимог до медичної документації та своєчасне проходження процедури допомагає забезпечити пацієнту необхідну допомогу відповідно до його стану здоров’я.
Впевнений, що Вам також будуть корисні наступні статті:
Порядок та процедура оцінювання (МСЕК) у 2025 році
Більше корисної інформації та успішних кейсів:
